Арешт майна – це обмеження, яке виникає на підставі закону. Арешт вводить обмеження на володіння, використання і розпорядження власністю. Інакше кажучи, це заборона на здійснення будь-яких операцій з майном. Вилучення майна – необхідний захід, що розглядається законодавством у певних ситуаціях.
Стягнення може бути накладено після засідання суду, судовим приставом-виконавцем, органом досудового слідства, а в деяких випадках комітетом з податків (у випадках неповернення заборгованості з податку). Власник арештованого майна, якому його передають на зберігання, повинен забезпечити його належне збереження. Проводити маніпуляції з майном під арештом можна буде тільки тоді, коли накладення арешту буде знято.
Такі об’єкти підлягають арешту і конфіскації, і на них не існує жодних прав власності: усе особисте майно, включно з будь-яким предметом, інструментом, річчю, пристроєм, зброєю, транспортним засобом будь-якого виду, грошима, що використовувались як інструмент під час вчинення, надання допомоги або підбурювання до вчинення будь-якого кримінального правопорушення, або були надані особою як компенсація за вчинення будь-якого кримінального правопорушення, або були придбані за рахунок коштів, що відслідковуються до скоєння кримінального правопорушення, або придбані за рахунок коштів, що відстежуються до вчинення кримінального правопорушення, або були придбані за рахунок коштів, що простежуються до вчинення кримінального правопорушення.
Жодна власність не може бути конфіскована доти, доки суд не оголосив обвинувальний вирок власнику власності за злочин, у зв’язку з яким власність було використано або придбано.
